Може здатися, що це книжка про втрату, після якої неможливо отямитися, про зруйновані життя, про біль, безпорадність і безкінечну приреченість на понівечені долі всіх тих, кого торкнулася злочинна війна та потворна агресія росії проти України, але насправді – ні.
Насправді це книга про те, як безкінечно, з усіх можливих і неможливих сил, люди бережуть одне одного та дбають одне про одного, віддаючи всю ту любов, про яку вони навіть не знали, що можуть стільки її віддати.
П’ятнадцятирічна Діана виїздить з Ірпеня з двомісячною сестрою від іншого батька Іванкою на руках. Вітчим Діани в ЗСУ, мама Діани зникла в Ірпені за нез’ясованих обставин, тато Діани багато років живе у Відні, перше кохання Діани – талановитий піаніст, який втратив слух під час обстрілу машини, в якій намагався евакуюватися з батьками, котрі там же і загинули, а разом з слухом втратив віру в людей і бажання мати з ними до діла, психотерапевтка Діани не уявляє, як їй допомогти, а страх, біль і втрата Діани такі неосяжні, що вона навіть сама не може їх назвати чи визнати.
“Мам, пам’ятаєш?” – історія про те, що усе це жахливо і цього не мало би ставатися ніколи й ні з ким, але навіть з цим всім можна жити і бути щасливою, любити, дбати і бути потрібною, любимою і огорнутою турботою.
